John 11:1-57 ONPU

[1] Був один хворий чоловік, на ім’я Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта. [2] Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом. [3] Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів. [4] Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї. [5] Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря. [6] Однак коли Він почув, що Лазар хворий, то залишився там, де був, ще два дні. [7] Потім сказав Своїм учням: ―Підемо знову в Юдею. [8] Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди? [9] Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу. [10] А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому. [11] Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його. [12] Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає. [13] Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон. [14] Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер. [15] Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього. [16] Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним! [17] Прийшовши туди, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні в гробі. [18] Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв. [19] Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після смерті брата. [20] Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі. [21] Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. [22] Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога. [23] Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне. [24] Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня. [25] Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити. [26] І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це? [27] Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ. [28] Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе». [29] Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього. [30] Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта. [31] Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати. [32] Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. [33] Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився. [34] Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись! [35] Ісус заплакав. [36] Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його». [37] Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?» [38] Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь. [39] Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні. [40] Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу? [41] Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. [42] Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене». [43] І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!» [44] Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде. [45] Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. [46] Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус. [47] Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень. [48] Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ. [49] Тоді один із них, на ім’я Каяфа, який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте. [50] Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув? [51] Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ, [52] і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих. [53] Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його. [54] Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями. [55] Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з усього краю йшли до Єрусалима для очищення перед Пасхою. [56] Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?» [57] Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.