John 10:1-42 ONPU

[1] «Істинно кажу вам: хто не входить в овечий двір через ворота, а перелазить в іншому місці, той злодій та розбійник. [2] А хто входить через ворота, той пастир овець. [3] Сторож відкриває йому, і вівці чують його голос. Він кличе поіменно кожну вівцю й виводить їх. [4] Коли ж виведе всіх своїх, то йде попереду них, і вівці йдуть за ним, бо знають його голос. [5] За чужинцем вони не підуть, а втечуть від нього, бо не знають його голосу». [6] Ісус сказав їм цю притчу, але вони не зрозуміли, про що Він говорив. [7] Тоді Ісус знову сказав: «Істинно кажу вам: Я – ворота для овець. [8] Усі, хто приходив до Мене, – злодії та розбійники; але вівці їх не слухалися. [9] Я – ворота, і якщо хтось входить через Мене, буде спасенний. Він увійде, вийде й знайде пасовисько. [10] Злодій приходить тільки для того, щоби вкрасти, вбити й зруйнувати. А Я прийшов, щоб люди мали життя й щоб мали його вдосталь. [11] Я – добрий пастир. Добрий пастир віддасть життя за овець. [12] Наймит не є пастирем, вівці не належать йому. Коли він бачить, що наближається вовк, то залишає овець і тікає. Вовк хапає овець, і вони розбігаються. [13] Наймит тікає, бо його найняли, і він не дбає про овець. [14] Я – добрий пастир. Я знаю Своїх, і вони знають Мене. [15] Так само Отець знає Мене, і Я знаю Отця; Я віддаю Своє життя за овець. [16] У Мене є й інші вівці, які не з цієї кошари, і їх Я маю привести сюди. Вони почують Мій голос, і буде одна отара й один пастир. [17] Отець любить Мене тому, що Я віддаю Своє життя, аби знову взяти його. [18] Ніхто не може його забрати від Мене, Я Сам віддаю його. У Мене є влада віддати його й влада взяти його знов. Цю заповідь Я отримав від Мого Отця». [19] Після цих слів між юдеями знов виник розкол. [20] Багато хто з них казав: ―Він одержимий і втратив розум. Навіщо Його слухати? [21] А інші казали: ―Це не слова біснуватого. Чи може демон відкрити очі сліпому? [22] В Єрусалимі було свято Відновлення Храму. Стояла зима. [23] Ісус ходив у Храмі по колонаді Соломона. [24] Юдеї зібралися навколо Нього й сказали: ―Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо! [25] Ісус сказав: ―Я вже казав вам, але ви не вірите. Діла, які Я роблю в ім’я Мого Отця, свідчать про Мене. [26] Але ви не вірите Мені, тому що ви не з Моїх овець. [27] Мої вівці чують Мій голос. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною. [28] Я даю їм життя вічне, і вони ніколи не загинуть, і ніхто не забере їх з Моїх рук. [29] Мій Отець, Який дав їх Мені, величніший за всіх. І ніхто не зможе забрати їх з рук Мого Отця. [30] Я й Отець – одне! [31] Тоді юдеї знов схопили каміння, щоб побити Його, [32] але Ісус сказав їм: ―Я показав вам багато добрих справ від Отця. За яку з цих справ ви хочете Мене побити камінням? [33] Юдеї відповіли: ―Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе, а за богохульство, бо Ти, будучи людиною, робиш себе Богом. [34] Ісус сказав їм: ―Чи не написано у вашому Законі: «Я сказав: ви – боги?» [35] Якщо богами названі ті, кому було дано Слово Боже, і Писання не може бути порушене, [36] то чому ж ви кажете про Того, Кого Отець освятив та послав у світ, що Він богохульствує, бо Я казав: «Я – Син Божий?» [37] Якщо Я не роблю справ Мого Отця, не вірте Мені. [38] А якщо роблю, то хоч не вірите Мені, повірте Моїм ділам і зрозумійте, що Отець у Мені і Я в Отці. [39] Вони знов намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук. [40] Ісус знову пішов на інший бік Йордану, у місце, де Іван хрестив, і залишився там. [41] До Нього приходило багато людей, що казали: «Іван не зробив жодного знамення, але все, що він говорив про Нього, – правда». [42] І багато там увірувало в Нього.