John 6:1-71 ONPU

[1] Після цього Ісус відправився на другий бік Галілейського моря, яке зветься Тиверіадським. [2] За Ним ішов великий натовп, оскільки бачили знамення, які Він робив, зцілюючи хворих. [3] Ісус піднявся на гору й сів там зі Своїми учнями. [4] Наближалося юдейське свято Пасхи. [5] Коли Ісус підняв очі й побачив, що багато людей ішло до Нього, сказав Филипові: ―Де ми купимо хліба, щоб нагодувати цих людей? [6] Він спитав це, щоб випробувати Филипа, бо Сам вже знав, що буде робити. [7] Филип відповів: ―Навіть якщо купити хліба на двісті динаріїв, і того не буде достатньо, щоб кожний отримав хоч трохи. [8] Інший Його учень, Андрій, брат Симона Петра, сказав: [9] ―Тут є хлопчик, який має п’ять хлібів з ячмінного борошна та дві рибини. Але що це для такої кількості? [10] Ісус сказав: ―Звеліть людям сісти. У тому місці було багато трави, тож всі посідали на неї (було їх близько п’яти тисяч чоловіків). [11] Ісус узяв хліби та, подякувавши Богові, роздав їх тим, хто сидів. Так само зробив і з рибою. Кожний брав, скільки хотів. [12] Коли всі наїлися, Він сказав Своїм учням: ―Зберіть те, що залишилося, щоб нічого не пропало. [13] Вони зібрали та наповнили дванадцять кошиків із залишками з п’яти ячмінних хлібів, які залишилися після тих, що їли. [14] Коли люди побачили знамення, яке Він зробив, почали казати: «Він насправді Пророк, Який мав прийти у світ». [15] Ісус же, зрозумівши, що вони мають намір прийти і взяти Його силоміць, щоб зробити царем, знову пішов на гору один. [16] Коли настав вечір, учні Ісуса спустилися до моря [17] й, увійшовши в човен, попливли через море до Капернаума. Було вже темно, а Ісус усе ще не приходив до них. [18] Тим часом море розхвилювалося, бо подув сильний вітер. [19] Вони вже відпливли на двадцять п’ять або тридцять стадіїв, коли побачили Ісуса, Який ішов по воді та наближався до човна. Учні злякалися. [20] Але Він заговорив до них: «Це Я! Не бійтеся!» [21] Вони хотіли взяти Його в човен; і човен відразу пристав до берега, до якого прямували. [22] Наступного дня люди, які стояли на іншому березі моря, побачили, що там не було іншого човна, окрім одного, і що Ісус не сідав разом зі Своїми учнями в човен, а Його учні відпливли самі. [23] Тим часом кілька човнів із Тиверіади припливло та пристало поблизу того міста, де вони їли хліб, після того, як Господь подякував Богові. [24] Коли люди побачили, що ні Ісуса, ні Його учнів немає в тому місці, вони сіли в човни та попливли до Капернаума шукати Ісуса. [25] Коли знайшли Його на іншому березі, запитали: ―Равві, коли Ти сюди прийшов? [26] Ісус відповів їм: ―Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили знамення, а тому, що їли хліб та наїлися. [27] Працюйте не за їжу, що проходить, а за їжу, що залишається для життя вічного, яке дасть вам Син Людський. Бо Його засвідчив Бог Отець. [28] Вони запитали: ―Що нам робити, щоб чинити діла Божі? [29] Ісус відповів їм: ―Діло Боже – це вірити в Того, Кого Він послав. [30] Вони запитали: ―Яке знамення Ти міг би зробити, щоб ми побачили та повірили в Тебе? Що Ти зробиш? [31] Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: «Дав їм їсти хліб із неба». [32] Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: це не Мойсей дав вам хліб із неба, а Отець Мій дає вам істинний хліб із неба. [33] Тому що хліб Божий – це Той, Хто зійшов із неба й дає життя світові. [34] Вони сказали: ―Господи, давай нам завжди цей хліб! [35] Ісус сказав: ―Я – хліб життя! Кожний, хто приходить до Мене, ніколи не зголодніє, і хто вірить у Мене, той ніколи не відчуватиме спраги. [36] Але як Я вам казав, ви бачили Мене й не вірите. [37] Усі, кого дав Мені Отець, прийдуть до Мене, і того, хто прийде до Мене, Я не вижену геть. [38] Бо Я прийшов із неба для того, щоб виконати не Мою волю, а волю Того, Хто надіслав Мене. [39] А це воля Того, Хто надіслав Мене: щоб Я не втратив нікого з тих, кого Він Мені дав, але щоб воскресив їх останнього дня. [40] Воля Мого Отця полягає в тому, щоб кожний, хто бачить Сина та вірить у Нього, мав життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. [41] Тоді юдеї почали нарікати, бо Він сказав: «Я – хліб, який зійшов із неба». [42] Вони казали: ―Хіба Він не Ісус, син Йосифа? Чи не знаємо ми Його батька й матері? Як же Він тепер каже: «Я прийшов із неба»? [43] Ісус сказав їм: ―Не нарікайте між собою! [44] Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не притягне його, і Я воскрешу його останнього дня. [45] У пророків написано: «Усі будуть навчені Богом». Кожен, хто почув Отця та навчився в Нього, приходить до Мене. [46] Бо ніхто не бачив Отця, окрім Того, Хто від Бога, тільки Він бачив Отця. [47] Істинно кажу вам: хто вірить у Мене, той має життя вічне. [48] Я – хліб життя! [49] Ваші батьки їли манну в пустелі й померли. [50] Це ж хліб, який зійшов із неба, щоб той, хто їсть його, не помер. [51] Я – хліб життя, який зійшов із неба. Хто буде їсти цей хліб, той житиме вічно. Хліб, який Я дам, це Моє тіло, яке віддам заради життя світу. [52] Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: ―Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми його їли? [53] Ісус сказав їм: ―Істинно кажу вам: якщо не будете їсти тіла Сина Людського й не будете пити Його крові, не будете мати життя вічного в собі. [54] Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня. [55] Бо тіло Моє – істинна їжа і кров Моя – істинний напій. [56] Хто їсть Моє тіло й п’є Мою кров, перебуває в Мені, і Я перебуваю в ньому. [57] Як живий Отець послав Мене і як Я живу через Отця, так і той, хто їсть Мене, буде жити через Мене. [58] Це є хліб, який зійшов із неба. Він не такий, як той, що їли ваші батьки та померли. Хто їсть цей хліб, той житиме вічно. [59] Ісус сказав це, коли навчав у синагозі в Капернаумі. [60] Чимало Його учнів, почувши це, сказали: ―Ці слова важкі для сприйняття. Хто може їх слухати? [61] Ісус, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: ―Це вас ображає? [62] А якщо побачите Сина Людського, Котрий возноситься туди, де був раніше? [63] Дух дає життя, людині це не під силу. Слова, які Я вам казав, – це Дух та життя. [64] Але між вами є деякі, що не вірять. (Ісус казав так, бо від початку знав, хто не вірить і хто зрадить Його.) [65] Він продовжив: ―Тому Я кажу вам: ніхто не може прийти до Мене, якщо це не дано йому Отцем. [66] Відтоді чимало Його учнів залишили Його й більше не ходили з Ним. [67] Тоді Ісус запитав дванадцятьох: ―Ви не бажаєте піти? [68] Симон Петро відповів: ―Господи, до кого нам піти? Ти маєш слова вічного життя. [69] Ми віримо та знаємо, що Ти – Святий Божий! [70] Ісус сказав: ―Чи не Я обрав вас, дванадцятьох? І все ж один із вас – диявол. [71] Він говорив так про Юду, сина Симона Іскаріота, який, хоч і був одним із дванадцятьох, однак мав зрадити Його.