John 4:1-54 ONPU

[1] Коли Ісус дізнався, що фарисеї почули, начебто Він хрестить більше учнів, ніж Іван, – [2] хоча сам Ісус не хрестив, а хрестили Його учні, – [3] то залишив Юдею й знову пішов до Галілеї. [4] Йому треба було пройти через Самарію, [5] і Він прийшов у самарянське місто Сихар, неподалік від землі, яку Яків дав своєму синові Йосифові. [6] Там була криниця Якова, і Ісус, утомившись від дороги, сів відпочити біля криниці. Було десь близько шостої години. [7] Одна жінка з Самарії прийшла по воду. Ісус сказав їй: ―Дай Мені напитися! [8] (Його учні пішли до міста купити їжі.) [9] Жінка-самарянка сказала Йому: ―Як Ти, юдей, просиш пити в мене – жінки-самарянки? (Річ у тім, що юдеї не спілкуються з самарянами.) [10] Ісус відповів їй: ―Якби ти знала про дар Божий і Хто Той, Що каже тобі: «Дай Мені напитися!», ти б сама просила в Нього, і Він дав би тобі живої води. [11] Жінка сказала: ―Господи, Ти навіть відра не маєш, а криниця глибока, звідки ж у Тебе жива вода? [12] Невже Ти більший від нашого батька Якова, який дав нам криницю і сам із неї пив, а також його сини та його стада? [13] Ісус відповів: ―Кожен, хто п’є цю воду, знову захоче пити. [14] Але той, хто п’є воду, яку Я йому дам, повік не відчуватиме спраги. Вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. [15] Жінка сказала Йому: ―Господи, дай мені такої води, щоб я більше не хотіла пити й не приходила сюди черпати. [16] Він сказав їй: ―Іди, поклич свого чоловіка та приходь сюди. [17] Вона відповіла: ―У мене немає чоловіка. Ісус сказав: ―Ти добре відповіла, що не маєш чоловіка. [18] Адже в тебе було п’ять чоловіків, і той, з ким ти зараз живеш, тобі не чоловік. Тут ти сказала правду. [19] Жінка сказала Йому: ―Господи, я бачу, що Ти пророк. [20] Наші батьки поклонялися на цій горі, а ви, юдеї, кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно Йому поклонятися. [21] Ісус відповів: ―Повір Мені, жінко, прийде час, коли не будете поклонятися Отцеві ні на цій горі, ні в Єрусалимі. [22] Ви, самаряни, поклоняєтесь тому, чого не знаєте, ми ж знаємо, Кому поклоняємося, бо спасіння – від юдеїв. [23] Але прийде час, і вже прийшов, коли справжні поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо таких поклонників шукає Собі Отець. [24] Бог є Дух, і хто поклоняється Йому, той повинен поклонятися в Дусі та істині. [25] Жінка сказала Йому: ―Я знаю, що має прийти Месія, Якого називають Христос. Коли Він прийде, Він нам усе пояснить. [26] Ісус сказав їй: ―Це Я, Той, Хто говорить із тобою. [27] У той час повернулися Його учні й дивувалися, що Він говорить із жінкою. Однак ніхто не запитав: «Чого хочеш?» або: «Чому розмовляєш із нею?» [28] Тоді жінка залишила своє відро, повернулася до міста та сказала людям: [29] «Ходіть та побачите Чоловіка, Який сказав мені все, що я зробила! Чи Він часом не Христос?» [30] Тоді люди вийшли з міста та прийшли до Ісуса. [31] У цей час Його учні просили Його: ―Равві, поїж! [32] Але Він сказав їм: ―Я маю їсти іншу їжу, про яку ви не знаєте. [33] Тоді учні почали говорити один до одного: «Чи не приніс Йому хтось їсти?» [34] Ісус сказав їм: ―Моя їжа в тому, щоб чинити волю Того, Хто надіслав Мене, і звершити Його справу. [35] Хіба ви не говорите: «Ще чотири місяці, і будуть жнива?» Отже, Я кажу вам: підійміть ваші очі й подивіться на поля, бо вони вже білі, готові для жнив. [36] Жнець отримує свою винагороду. Він збирає врожай для вічного життя, щоб раділи разом – той, хто сіє, і той, хто жне. [37] У цьому справджується слово: один сіє, а інший жне. [38] Я надіслав вас жати не те, над чим ви трудилися. Інші трудилися, а ви їхню працю пожинаєте. [39] Багато самарян із того міста увірувало в Ісуса через слова, засвідчені жінкою: «Він сказав мені все, що я зробила». [40] Коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитися з ними, і Він залишався там два дні. [41] І ще більше увірувало через Його Слово. [42] Вони казали жінці: «Ми вже віримо не через твої слова, а тому що ми самі чули й знаємо, що Він дійсно Спаситель світу». [43] Через два дні Він вирушив звідти до Галілеї. [44] Адже Ісус Сам свідчив, що пророк на своїй батьківщині пошани не має. [45] Проте коли Він прибув до Галілеї, галілеяни прийняли Його гостинно, тому що вони були в Єрусалимі на святі Пасхи та бачили все, що Він там зробив. [46] Ісус знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий. [47] Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті. [48] Ісус сказав йому: ―Якщо ви не побачите ознак та чудес, ніколи не повірите! [49] Придворний відповів Йому: ―Господи, прийди, доки мій син не помер. [50] Ісус відповів йому: ―Іди, твій син буде жити. Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, та пішов. [51] Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий. [52] Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій годині гарячка залишила його». [53] Батько зрозумів, що це сталося тоді, коли Ісус сказав: «Твій син буде жити». І повірив він та увесь його дім. [54] Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею.