John 20:1-31 ONPU

[1] У перший день тижня, рано-вранці, коли ще було темно, Марія Магдалина пішла до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений. [2] Вона побігла до Симона Петра та до іншого учня, якого любив Ісус, і сказала їм: «Забрали Господа з гробниці, і ми не знаємо, куди Його поклали!» [3] Тоді Петро та інший учень пішли до гробниці. [4] Вони обидва бігли, але другий учень випередив Петра й прибув до гробниці перший. [5] Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину, що лежала там, але не ввійшов. [6] Слідом за ним прибув Симон Петро і ввійшов у гробницю. Він побачив полотно, що лежало, [7] а також хустину, якою була обмотана голова Ісуса. Вона лежала не з полотном, але окремо, в іншому місці. [8] Тоді й другий учень, який першим прийшов до гробниці, також увійшов усередину. Він побачив і повірив. [9] (Бо вони ще не розуміли, що згідно з Писанням Ісус повинен був воскреснути з мертвих.) [10] Потім учні повернулися до себе. [11] Марія ж стояла біля гробу й плакала. Плачучи, вона нахилилася, щоб заглянути в гробницю, [12] і побачила двох ангелів у білому, що сиділи там, де лежало тіло Ісуса, – один у головах, а другий у ногах. [13] Вони запитали: ―Жінко, чому ти плачеш? Вона відповіла: ―Тому що взяли мого Господа, і не знаю, куди Його поклали. [14] Сказавши це, вона обернулася й побачила Ісуса, що стояв там, але не зрозуміла, що це Ісус. [15] Він запитав її: ―Жінко, чому ти плачеш? Кого ти шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, сказала Йому: ―Пане, якщо Ти Його взяв, скажи мені, куди Ти Його поклав, і я заберу Його. [16] Ісус сказав їй: ―Маріє! Повернувшись до Нього, вона сказала єврейською: ―Раввуні! (Що означає «Учителю!») [17] Ісус сказав: ―Не затримуй Мене, бо Я ще не піднімався до Отця. А йди до Моїх братів і скажи їм: «Я піднімаюсь до Мого Отця й вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога». [18] Марія Магдалина пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа!» І вона розповіла їм, що Він сказав. [19] Увечері того ж першого дня тижня, коли учні були разом, – а двері були зачинені зі страху перед юдейськими керівниками, – Ісус з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!» [20] Кажучи це, показав їм Свої руки й бік. Учні зраділи, побачивши Господа. [21] Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас». [22] Сказавши це, Він дихнув на них і сказав: «Прийміть Святого Духа!» [23] Кому ви будете прощати гріхи, тому вони будуть прощені, а кому залишите, тому будуть залишені. [24] Але Фома, один із дванадцяти, якого ще звали Близнюком, не був з учнями, коли прийшов Ісус. [25] Інші учні сказали йому: ―Ми бачили Господа! Але він сказав їм: ―Якщо я не побачу на Його руках ран від цвяхів, не вкладу свого пальця в рани від цвяхів і не вкладу своєї руки в рану на Його боці, то не повірю. [26] Через тиждень учні Ісуса знову зібралися в домі, і Фома був із ними. І хоча двері були зачинені, прийшов Ісус, став посеред них і сказав: ―Мир вам! [27] Потім сказав Фомі: ―Поклади сюди свій палець. Подивися на Мої руки. Простягни свою руку й вклади її у Мій бік. І не будь невіруючим, а повір! [28] Фома відповів Йому: ―Господь мій і Бог мій! [29] Ісус сказав йому: ―Ти повірив, тому що побачив Мене. Блаженні ті, що не бачили й повірили. [30] Ісус зробив багато інших знаків перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі. [31] Але це було написано, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в Його ім’я.