John 18:1-40 ONPU

[1] Сказавши це, Ісус зі Своїми учнями пішов на другий бік потоку Кедрон, де був сад, куди увійшов Він та Його учні. [2] Юда, який Його зрадив, також знав це місце, бо Ісус часто збирався там зі Своїми учнями. [3] Тоді Юда, узявши когорту воїнів і слуг первосвященників та фарисеїв, прийшов туди з ліхтарями, факелами та зброєю. [4] Ісус, знаючи все, що має з Ним статися, вийшов та запитав: ―Кого шукаєте? [5] Вони відповіли: ―Ісуса з Назарета. Тоді Він сказав: ―Це Я. Юда, котрий Його зрадив, також стояв із ними. [6] Коли Він сказав їм: «Це Я», вони відступили назад і впали на землю. [7] Він знов запитав їх: ―Кого ви шукаєте? Вони сказали: ―Ісуса з Назарета. [8] Ісус відповів: ―Я ж вам сказав, що це Я. Тож якщо шукаєте Мене, відпустіть цих людей, нехай ідуть. [9] Ісус сказав це, щоб збулося Слово, яке Він сказав раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти Мені дав». [10] Тоді Симон Петро, маючи меч, вихопив його, ударив раба первосвященника й відрубав йому праве вухо. Ім’я того раба було Малх. [11] Ісус сказав Петрові: ―Поклади меча на його місце! Хіба Я не маю пити чашу, яку дав Мені Отець? [12] Тоді воїни, сотник та юдейські слуги заарештували Ісуса. Вони зв’язали Його [13] та привели спочатку до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвященником того року. [14] Це був той Каяфа, який порадив юдеям, що краще, коли один Чоловік помре за народ. [15] Симон Петро й ще один учень пішли за Ісусом. Той учень був добре знайомий первосвященникові, тож він зайшов з Ісусом у двір первосвященника, [16] а Петро залишився стояти біля воріт ззовні. Тоді учень, який був знайомий первосвященникові, повернувся, поговорив із воротаркою й провів Петра. [17] Служниця, яка була воротаркою, запитала Петра: ―Ти часом не один з учнів Цього Чоловіка? Він відповів: ―Ні! [18] Було холодно, і слуги та раби, розпаливши вогонь, стояли біля нього, щоб зігрітися. Петро також стояв із ними, гріючись. [19] Тим часом первосвященник запитав Ісуса про Його учнів та Його вчення. [20] Ісус відповів: ―Я прямо говорив світові. Завжди навчав у синагогах і в Храмі, де збираються всі юдеї. Я нічого не казав таємно. [21] Чому Мене питаєш? Запитай тих, хто Мене слухав. Ось вони знають, що Я казав. [22] Коли Ісус сказав це, один зі слуг, що стояв поблизу, вдарив Ісуса в обличчя, кажучи: ―Це так Ти відповідаєш первосвященникові? [23] Ісус відповів: ―Якщо Я сказав щось погане, засвідчи, що погане. Але якщо Я говорив правду, то чому ти Мене б’єш? [24] Тоді Анна послав Його зв’язаного до первосвященника Каяфи. [25] Тим часом Симон Петро стояв, гріючись біля вогнища. Тож запитали його: ―Хіба ти не один з Його учнів? Він заперечив кажучи: ―Ні! [26] Один із рабів первосвященника, родич того чоловіка, якому Петро відтяв вухо, сказав: ―Хіба не тебе я бачив із Ним у саду? [27] Петро знову заперечив це. І одразу заспівав півень. [28] Тоді повели Ісуса від Каяфи до преторії. Уже був ранок, і вони не увійшли до преторії, щоб не осквернитися, бо мали їсти пасху. [29] Тож Пилат вийшов до них і запитав: ―Які звинувачення ви висуваєте проти Цього Чоловіка? [30] Вони відповіли Йому: ―Якби Він не був злочинцем, ми б не привели Його до тебе. [31] Пилат сказав їм: ―Візьміть Його та судіть за вашим Законом. Юдеї відповіли йому: ―Нам не дозволено нікого засуджувати на смерть. [32] Це сталося, щоб здійснилися слова Ісуса, через які Він показав, якою смертю має померти. [33] Тоді Пилат знову зайшов у преторію, покликав Ісуса й сказав Йому: ―Ти Цар юдеїв? [34] Ісус відповів: ―Ти від себе кажеш це чи інші сказали тобі про Мене? [35] Пилат відповів: ―Хіба я юдей? Це Твій народ і первосвященники видали мені Тебе. Що Ти зробив? [36] Ісус відповів: ―Моє Царство не від цього світу. Якби Моє Царство було від цього світу, Мої слуги боролися б, щоб Я не був виданий юдеям. Але тепер Моє Царство не звідси. [37] Тоді Пилат запитав Його: ―Отже, Ти Цар? Ісус відповів: ―Ти кажеш, що Я Цар. Я для того народився й прийшов у світ, щоб свідчити про істину. Кожен, хто від істини, слухає Мій голос. [38] Тоді Пилат запитав: ―Що таке істина? І, сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і сказав їм: ―Я не знаходжу ніякої провини в Ньому. [39] Але у вас є звичай: на Пасху я звільняю одного з в’язнів. Ви хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв? [40] Вони знов закричали кажучи: ―Ні, не Його, а Варавву! Варавва ж був бунтівником.